Loading [MathJax]/jax/output/SVG/jax.js

М630. Точки перетину кола та дотичної

Задача M630 з журналу «Квант» (1980 №6, 1981 №4)

Умова

На площині задано коло γ та точку K. Проведемо через довільні точки P, Q кола γ і точку K коло. Нехай M – точка перетину дотичної до даного кола в точці K з прямою PQ. Яку множину заповнюють точки M?

Розв’язок

Позначимо центр кола як O; нехай R – радіус цього кола (див. малюнок). Проведемо з точки M дотичну до кола γ. Оскільки квадрат довжини дотичної дорівнює добутку довжини хорди на довжину її зовнішньої частини (доведення)
|MK|2=|MQ|2×|MP|=|MN|2

так що
|OM|2|MK|2=|OM||MN|2=R2
Легко довести (наприклад, за допомогою теореми Піфагора), що точка M знаходиться на деякій прямій ι, перпендикулярній OK, для всіх точок якої різниця квадратів відстаней до точок O і K дорівнює R2. Також можна показати, що навпаки – всі точки цього перпендикуляра ι належать нашій множині: якщо для точки Mι побудувати довільне коло, що дотикається MK в точці K і перетинає γ в деяких точках P, Q, то пряма PQ перетне ι в точці M.

І.Шаригін

Ф2069. Незаряджений баланс

Задача з журналу «Квант» (2007 №5, 2008 №1)

Умова

У схемі на малюнку 1 «горизональна» батарейка має напругу 1B, три з чотирьох контенсаторів мають однакові ємності, а останній — вдвічі більшу. Якою може бути напруга другої, «вертикальної» батарейки, щоб хоча б один конденсатор у цій схемі залишився незарядженим? До підключення батарейок всі конденсатори не були заряджені.

З. Рафаілов

Розв’язок

Завдання нескладне, важливо тільки не прогаяти будь-яких можливих варіантів. Можна розглядати єдину схему (малюнок 2), але доведеться враховувати два можливі значення відомої напруги U0=1B та U0=1B.

При цьому ми врахуємо «перестановку» конденсаторів 3 та 4; те ж для 1 та 4 та 2 та 4 вийде автоматично, з урахуванням полярності батареї напругою U1. Отже, при незарядженому конденсаторі ємністю 2С потенціал точки дорівнює нулю (приймемо далі за нуль потенціал «нижньої точки»), φA=U0, сумарний заряд нижніх обкладок конденсаторів 3 та 4, а також верхніх обкладок конденсаторів 1 та 2 дорівнює нулю:
CU1(U0)+CU1+C(+U0)+0=0.

Звідси знаходимо U1=U0=1. При U0=1B отримаємо U1=1B (зворотна полярність).

Запишемо умову нульового заряду конденсатора 3:
φA=0,φБ=U0,CU1+C(U1U0)+2C(U0)=0, U1=32U0,U1=±1,5B.

Тепер запишемо умову нульового заряду конденсатора 1:
φA=U1,φБ=U1+U0, CU1(U1+U0)+C(U1)+2C(U1U0)=0, U0U12U12U0=0, U1=U0=1B(полярність зворотна).

І, нарешті, запишемо умову нульового заряду конденсатора 2:
φБ=U1,φA=U1U0, C(U1U1+U0)+C(U1+U0)+2C(U1)=0, U0U1+U02U1=0,2U0=3U1,U1=23U0=23B.

Отже, ось можлива напруга «вертикальної» батарейки: 23B;1B;1,5B.

З. Рафаілов

М2010. Зв’язна клітинна фігура

Задача із журналу «Квант» (2006 рік, №4)

Умова

Для натуральних чисел m і n позначимо через F(m,n) кількість всіх зв’язних клітинних фігур прямокутнику m×n. Доведіть, що парність числа F(m,n) збігається з парність числа n(n+1)2m(m+1)2. (Зв’язна клітинна фігура – це така непорожня множина клітин, що з будь-якої клітини цієї множини можна пройти в будь-яку іншу клітину цієї множини по клітинах цієї множини, переходячи щоразу в сусідню по стороні клітину.)

А.Бадзян

Рішення

Припустимо, що F(m,0)=0. Зв’язні фігури в прямокутнику m×1 – це m фігур з однієї клітини та смужки із двох або більше клітин. Кожна смужка визначається парою клітин – першою та останньою, тому F(m,1)=m+m(m1)2=m(m+1)2.

Нехай у прямокутнику m рядків та n>1 стовпців. Позначимо через l вертикальну вісь симетрії. Кожній зв’язній фігурі відповідає фігура, симетрична щодо l, тому несиметричні щодо l фігури розбиваються на пари, і парність F(m,n) збігається з парністю кількості зв’язних фігур, симетричних щодо l.

Розглянемо деяку фігуру T, симетричну щодо l.

Нехай n непарне, n=2k1, k2. Фігура T містить хоча б одну клітину k-го стовпця, інакше з клітини фігури T неможливо пройти по клітинам T в симетричну відносно l клітину, переходячи кожен раз в сусідню клітину. Зауважимо, що частина T1 фігури T, що розташована в k найлівіших стовпцях, зв’язна. Дійсно, розглянемо дві клітини x та y фігури T1. Нехай x – клітина, що симетрична x відносно l, a x,z1,z2,,zt,y – послідовність клітин, що утворює шлях з x в y по сусідніх клітинах фігури T. Тоді, замінюючи в цьому шляху клітини, що лежать правіше k-го стовпця, на симетричні щодо l, ми отримаємо шлях з x в y по сусідніх клітинах фігури T1 (див. малюнок). Навпаки, якщо фігура T1 розташована у прямокутнику, що складається з k найлівіших



стовпців, зв’язна і містить хоча б одну клітину k-го стовпця, можна однозначно продовжити фігуру T1 до зв’язної фігури T, симетричної відносно l. Кількість зв’язних фігур у прямокутнику m×k дорівнює F(m,k), серед них F(m,k1) фігур лежать у перших k1 стовпцях (тобто не містить клітин k-го стовпця). Отже, кількість зв’язних симетричних щодо l фігур у прямокутнику m×(2k1) дорівнює F(m,k)F(m,k1).

Для парного n=2k, k1, міркуючи аналогічно, встановимо взаємно однозначну відповідність між зв’язними симетричними щодо l фігурами та зв’язними фігурами, що розташовані в перших k стовпцях і що містять хоча б одну клітинку k-го стовпця. Звідси випливає, що кількість зв’язних симетричних щодо l фігур у прямокутнику m×2k дорівнює F(m,k)F(m,k1).

Отже, для n=2k1 и n=2k парність F(m,n) збігається з парністю числа F(m,k)F(m,k1).

Доведемо індукцією по n, що F(m,n) непарно тоді і лише тоді, коли m і n дають залишок 1 або 2 при діленні на 4; звідси відразу випливає твердження задачі. Твердження вірне при n=0 і n=1.

Нехай m дає залишок 0 або 3 при діленні на 4. Припустимо, що це твердження вірне для F(m,0),F(m,1),,F(m,n1), тобто ці числа парні. Якщо n=2k1, k2, або n=2k, k1, то n>k, тому F(m,n) парне, так як F(m,k)F(m,k1) парне. Нехай m дає залишок 1 або 2 при діленні на 4. Припустимо, що твердження вірно для чисел F(m,0),F(m,1),,F(m,n1), тобто F(m,s) непарне тоді і лише тоді, коли s дає залишок від ділення 1 або 2 при діленні на 4. Тоді F(m,s)F(m,s1) непарне тоді і лише тоді, коли s непарне. Звідси випливає, що F(m,n) непарне тоді і тільки тоді, коли n=2(2l+1)1=4l+1 або n=2(2l+1)=4l+2.

А.Бадзян

M1401. Перетин прямої, яка з’єднує дві бісектриси різних вписаних трикутників, і центра вписаного кола

Задача М1401 з журналу «Квант» (1993 рік, № 11/12)

Умова

На дузі BC кола, описаного навколо трикутника ABC (що не містить A), взято точку K. Нехай NK і MK — бісектриси трикутника AKB і AKC. Доведіть, що пряма MN проходить через центр вписаного кола трикутника ABC.

В. Акопян

Розв’язок

Випишемо умову, за якої пряма MN (де M і N — точки на сторонах кута A) перетинає бісектрису у заданій точці Q (мал. 1). Покладемо AM=x, AN=y, AQ=q, MAN=2α. Сума площ трикутників AMQ і ANQ дорівнює площі трикутника MAN; звідси xq+yq=2xycosα, або 1/x+1/y=2cosα/q. (Це — формула для обчислення бісектриси q по двум сторонам x, y і куту 2α між ними.) Таким чином, щоб довести, що в нашій задачі прямі MN перетинають бісектрису в одній і тій самій точці, достатньо перевірити, що величина 1/AM+1/AN постійна. Один з способів довести це — використання теореми синусів. Нехай d — діаметр кола, ABC=2β, ACB=2γ, ABK=φ. Тоді AK=dsinφ,
AM=dsinφsinγsin(φ+γ),
AN=dsinφsinβsin(πφ+β)=dsinφsinβsin(φβ),
тому величина
1AM+1AN=1d(sin(φ+γ)sinφsinγ+sin(φβ)sinφsinβ)=1d(cotγ+cotφ+cotβcotφ)=1d(cotγ+cotβ)
дійсно не залежить від φ.

Мал. 1

Ще один спосіб, замість тригонометрії, використовує теорему Птолемея. За властивісттю бісектриси маємо:
ABxx=BKAK,
або
ABx=1+BKAK.(1)
Аналогічно
ACy=1+CKAK.(2)
За теоремою Птолемея BKAC+CKAB=AKBC. Отже,
BKAKAC+CKAKAB=BC.
З допомогою цієї рівності отримаємо з (1) і (2) твердження, що доводиться, про те, що 1/x+1/y постійна.

Залишається пояснити, що фіксована точка Q, через яку проходять усі прямі MN, дійсно центр вписаного кола.

Це можна зробити, наприклад, розглянувши одне спеціальне положення точки K, коли вона знаходиться в середині дуги BC; тоді
BM/MA=BK/KA=CK/KA=CN/NA(3)
(так що MN паралельна BC). Нехай P — точка перетину AK зі стороною BC. З подоби трикутників BKA і PKB (вони мають спільний кут K і рівні кути, які опираються на рівні дуги KC і KB) відношення (3) дорівнює:
BK/KA=BP/AB=PQ/QA,
де Q — центр вписаного кола трикутника.

Але це можна обчислити і без допомоги обчислень. Помітимо, що коли точка K наближається до B, то M також наближається до B, так що граничним положенням прямої MN буде бісектриса кута B (так само, коли K наближається до C, граничним положенням MN буде бісектриса кута C). Ці «граничні» прямі, звичайно, теж проходять через точку Q; тим самим Q — точка перетину бісектрис трикутника ABC.

Мал. 2

Інший роз’язок задачі М1401 можна отримати, спираючись на наступну чудову теорему Паскаля: точки перетину трьох пар протилежних сторін вписаного шестикутника лежать на одній пряій1. Щоб отримати цей шестикутник ABDKEC, достатньо продовжити бісектриси до перетину з колом у точках D і E (вони ділять відповідні дуги навпіл — див. мал. 2); тоді M, N, Q — точки перетину його сторін AB і EK, DK і CA, BD і EC.

В. Акопян, Н. Васильєв, В. Дубровський, В. Сендеров

1Див. статтю Н. Васильєва «Гексаграми Паскаля і кубічні криві» в «Кванті» №8 від 1987 р.

M1268. Про доведення формули площі трикутника

Задача M1268 із журналу «Квант» (1991 р. №1)

Умова

Всередині трикутника ABC взято довільну точку X. Прямі AX, BX, CX перетинають сторони BC, CA і AB в точках A1, B1, C1. Нехай AB1AC1BC1BA1CA1CB1=Π. Доведіть, що площа S трикутника A1B1C1 дорівнює S=Π2R, де R — радіус описаного навколо трикутника ABC кола.

Розв’язання

Нехай точки C1 A1 і B1 ділять сторони c=AB, a=BC і b=CA відповідно на відрізки p і u, q і v, r і w (мал. 1).

Малюнок 1

Оскільки площа трикунтика з даним кутом пропорційна добутку сторін, що утворюють цей кут, площа S блакитного трикутника дорівнює площі всього трикутника SABC, помноженого на коефіцієнт 1qucarvbcpwab=abcbquarvcpwabc.

Підставивши замість a,b,c суми p+u,q+v,r+w і згадавши відому формулу SABC=abc4R, ми отримаємо гарну формулу площі блакитного трикутника S=pqr+uvw4R, але вона відрізняється від тієї, яку потрібно було довести. Тепер скористаємось теомерою Чеви , згідно з якою при будь-якому виборі точки X всередині трикутника ABC виконується рівність pqr=uvw.()

Із рівності () і Pi=pqruvw слідує, що Pi=(pqr+uvw)24, а значить, що і потрібна формула для S.

Для доведення формули () можна також використати площі. Відношення площ трикутників AXB і CXB зі спільною основою XB дорівнює відношенню їх висот, тобто wr (мал. 2). Перемножуючи три таких відношення, отримаємо puqvrw=SAXCSCXASCXASAXBSAXBSBXC=1.
Малюнок 2 (Теорема Чеви)

Н.Васильєв, Н.Просолов