М630. Точки перетину кола та дотичної

Задача M630 з журналу «Квант» (1980 №6, 1981 №4)

Умова

На площині задано коло $\gamma$ та точку $K$. Проведемо через довільні точки $P$, $Q$ кола $\gamma$ і точку $K$ коло. Нехай $M$ – точка перетину дотичної до даного кола в точці $K$ з прямою $PQ.$ Яку множину заповнюють точки $M$?

Розв’язок

Позначимо центр кола як $O$; нехай $R$ – радіус цього кола (див. малюнок). Проведемо з точки $M$ дотичну до кола $\gamma$. Оскільки квадрат довжини дотичної дорівнює добутку довжини хорди на довжину її зовнішньої частини (доведення)
$$\:| MK |^2 = | MQ |^2 \times | MP | = | MN |^2\:$$

так що
$$\:| OM |^2 — | MK |^2 = | OM | — | MN |^2 = R^2\:$$
Легко довести (наприклад, за допомогою теореми Піфагора), що точка $M$ знаходиться на деякій прямій $\iota$, перпендикулярній $OK$, для всіх точок якої різниця квадратів відстаней до точок $O$ і $K$ дорівнює $R^2$. Також можна показати, що навпаки – всі точки цього перпендикуляра $\iota$ належать нашій множині: якщо для точки $M\in\iota$ побудувати довільне коло, що дотикається $MK$ в точці $K$ і перетинає $\gamma$ в деяких точках $P$, $Q$, то пряма $PQ$ перетне $\iota$ в точці $M$.

І.Шаригін

Ф2069. Незаряджений баланс

Задача з журналу «Квант» (2007 №5, 2008 №1)

Умова

У схемі на малюнку 1 «горизональна» батарейка має напругу $1\,\textsf{B}$, три з чотирьох контенсаторів мають однакові ємності, а останній — вдвічі більшу. Якою може бути напруга другої, «вертикальної» батарейки, щоб хоча б один конденсатор у цій схемі залишився незарядженим? До підключення батарейок всі конденсатори не були заряджені.

З. Рафаілов

Розв’язок

Завдання нескладне, важливо тільки не прогаяти будь-яких можливих варіантів. Можна розглядати єдину схему (малюнок $2$), але доведеться враховувати два можливі значення відомої напруги $U_0 = 1\,\textsf{B}$ та $U_0 = -1\,\textsf{B}$.

При цьому ми врахуємо «перестановку» конденсаторів $3$ та $4$; те ж для $1$ та $4$ та $2$ та $4$ вийде автоматично, з урахуванням полярності батареї напругою $U_1$. Отже, при незарядженому конденсаторі ємністю $2С$ потенціал точки дорівнює нулю (приймемо далі за нуль потенціал «нижньої точки»), $\varphi_A = -U_0$, сумарний заряд нижніх обкладок конденсаторів $3$ та $4$, а також верхніх обкладок конденсаторів $1$ та $2$ дорівнює нулю:
$$CU_1-(-U_0) + CU_1 + C(+U_0) + 0 = 0.$$

Звідси знаходимо $U_1 = U_0 = 1$. При $U_0 = 1\,\textsf{B}$ отримаємо $U_1 = -1\,\textsf{B}$ (зворотна полярність).

Запишемо умову нульового заряду конденсатора $3$:
$$\varphi_A = 0 , \varphi_Б = U_0 , CU_1 + C(U_1-U_0) + 2C(-U_0) = 0,$$ $$U_1 = \frac{3}{2}U_0, U_1 = \pm1,5\,\textsf{B}.$$

Тепер запишемо умову нульового заряду конденсатора $1$:
$$\varphi_A = U_1, \varphi_Б = U_1 + U_0,$$ $$CU_1-(U_1 + U_0) + C(-U_1) + 2C(-U_1-U_0) = 0,$$ $$-U_0-U_1-2U_1-2U_0 = 0,$$ $$U_1 = -U_0 = -1\,\textsf{B}\,\textrm{(полярність зворотна).}$$

І, нарешті, запишемо умову нульового заряду конденсатора $2$:
$$\varphi_Б = U_1, \varphi_A = U_1-U_0,$$ $$C(U_1-U_1 + U_0) + C(-U_1 + U_0) + 2C(-U_1) = 0,$$ $$U_0-U_1 + U_0-2U_1 = 0, 2U_0 = 3U_1, U_1 = \frac{2}{3}U_0 = \frac{2}{3}\,\textsf{B}.$$

Отже, ось можлива напруга «вертикальної» батарейки: $\frac{2}{3}\,\textsf{B}; 1\,\textsf{B}; 1,5\,\textsf{B}.$

З. Рафаілов

М2010. Зв’язна клітинна фігура

Задача із журналу «Квант» (2006 рік, №4)

Умова

Для натуральних чисел $m$ і $n$ позначимо через $F(m,n)$ кількість всіх зв’язних клітинних фігур прямокутнику $m\times n$. Доведіть, що парність числа $F(m,n)$ збігається з парність числа $\frac{n(n+1)}{2}\cdot\frac{m(m+1)}{2}.$ (Зв’язна клітинна фігура – це така непорожня множина клітин, що з будь-якої клітини цієї множини можна пройти в будь-яку іншу клітину цієї множини по клітинах цієї множини, переходячи щоразу в сусідню по стороні клітину.)

А.Бадзян

Рішення

Припустимо, що $F(m,0) = 0.$ Зв’язні фігури в прямокутнику $m\times 1$ – це $m$ фігур з однієї клітини та смужки із двох або більше клітин. Кожна смужка визначається парою клітин – першою та останньою, тому $$F(m,1) = m + \frac{m(m-1)}{2} = \frac{m(m+1)}{2}.$$

Нехай у прямокутнику $m$ рядків та $n\gt 1$ стовпців. Позначимо через $l$ вертикальну вісь симетрії. Кожній зв’язній фігурі відповідає фігура, симетрична щодо $l,$ тому несиметричні щодо $l$ фігури розбиваються на пари, і парність $F(m,n)$ збігається з парністю кількості зв’язних фігур, симетричних щодо $l.$

Розглянемо деяку фігуру $T,$ симетричну щодо $l.$

Нехай $n$ непарне, $n =2k-1,$ $k\ge 2.$ Фігура $T$ містить хоча б одну клітину $k$-го стовпця, інакше з клітини фігури $T$ неможливо пройти по клітинам $T$ в симетричну відносно $l$ клітину, переходячи кожен раз в сусідню клітину. Зауважимо, що частина $T_{1}$ фігури $T,$ що розташована в $k$ найлівіших стовпцях, зв’язна. Дійсно, розглянемо дві клітини $x$ та $y$ фігури $T_{1}.$ Нехай $x’$ – клітина, що симетрична $x$ відносно $l,$ a $x’,z_{1},z_{2},\ldots,z_{t},y$ – послідовність клітин, що утворює шлях з $x’$ в $y$ по сусідніх клітинах фігури $T.$ Тоді, замінюючи в цьому шляху клітини, що лежать правіше $k$-го стовпця, на симетричні щодо $l,$ ми отримаємо шлях з $x$ в $y$ по сусідніх клітинах фігури $T_{1}$ (див. малюнок). Навпаки, якщо фігура $T_{1}$ розташована у прямокутнику, що складається з $k$ найлівіших



стовпців, зв’язна і містить хоча б одну клітину $k$-го стовпця, можна однозначно продовжити фігуру $T_{1}$ до зв’язної фігури $T,$ симетричної відносно $l$. Кількість зв’язних фігур у прямокутнику $m\times k$ дорівнює $F(m,k),$ серед них $F(m,k-1)$ фігур лежать у перших $k-1$ стовпцях (тобто не містить клітин $k$-го стовпця). Отже, кількість зв’язних симетричних щодо $l$ фігур у прямокутнику $m\times (2k-1)$ дорівнює $F(m,k)-F(m,k-1).$

Для парного $n = 2k,$ $k\ge 1,$ міркуючи аналогічно, встановимо взаємно однозначну відповідність між зв’язними симетричними щодо $l$ фігурами та зв’язними фігурами, що розташовані в перших $k$ стовпцях і що містять хоча б одну клітинку $k$-го стовпця. Звідси випливає, що кількість зв’язних симетричних щодо $l$ фігур у прямокутнику $m\times 2k$ дорівнює $F(m,k)-F(m,k-1).$

Отже, для $n = 2k-1$ и $n = 2k$ парність $F(m,n)$ збігається з парністю числа $F(m,k)-F(m,k-1).$

Доведемо індукцією по $n,$ що $F(m,n)$ непарно тоді і лише тоді, коли $m$ і $n$ дають залишок $1$ або $2$ при діленні на $4;$ звідси відразу випливає твердження задачі. Твердження вірне при $n = 0$ і $n = 1.$

Нехай $m$ дає залишок $0$ або $3$ при діленні на $4.$ Припустимо, що це твердження вірне для $F(m,0),F(m,1),\ldots,F(m,n-1),$ тобто ці числа парні. Якщо $n = 2k-1,$ $k\ge 2,$ або $n = 2k,$ $k\ge 1,$ то $n\gt k,$ тому $F(m,n)$ парне, так як $F(m,k)-F(m,k-1)$ парне. Нехай $m$ дає залишок $1$ або $2$ при діленні на $4.$ Припустимо, що твердження вірно для чисел $F(m,0),F(m,1),\ldots,F(m,n-1),$ тобто $F(m,s)$ непарне тоді і лише тоді, коли $s$ дає залишок від ділення $1$ або $2$ при діленні на $4.$ Тоді $F(m,s)-F(m,s-1)$ непарне тоді і лише тоді, коли $s$ непарне. Звідси випливає, що $F(m,n)$ непарне тоді і тільки тоді, коли $n = 2(2l + 1)-1 = 4l + 1$ або $n = 2(2l + 1) = 4l + 2.$

А.Бадзян

M1401. Перетин прямої, яка з’єднує дві бісектриси різних вписаних трикутників, і центра вписаного кола

Задача М1401 з журналу «Квант» (1993 рік, № 11/12)

Умова

На дузі $BC$ кола, описаного навколо трикутника $ABC$ (що не містить $A$), взято точку $K$. Нехай $NK$ і $MK$ — бісектриси трикутника $AKB$ і $AKC$. Доведіть, що пряма $MN$ проходить через центр вписаного кола трикутника $ABC$.

В. Акопян

Розв’язок

Випишемо умову, за якої пряма $MN$ (де $M$ і $N$ — точки на сторонах кута $A$) перетинає бісектрису у заданій точці $Q$ (мал. 1). Покладемо $AM = x$, $AN = y$, $AQ = q$, $\angle MAN = 2\alpha$. Сума площ трикутників $AMQ$ і $ANQ$ дорівнює площі трикутника $MAN$; звідси $xq + yq = 2xy \cos \alpha$, або $1/x + 1/y = 2\cos\alpha / q$. (Це — формула для обчислення бісектриси $q$ по двум сторонам $x$, $y$ і куту $2\alpha$ між ними.) Таким чином, щоб довести, що в нашій задачі прямі $MN$ перетинають бісектрису в одній і тій самій точці, достатньо перевірити, що величина $1/AM + 1/AN$ постійна. Один з способів довести це — використання теореми синусів. Нехай $d$ — діаметр кола, $\angle ABC = 2\beta$, $\angle ACB = 2\gamma$, $\angle ABK = \varphi$. Тоді $AK = d \sin\varphi$,
$$AM = d \sin \varphi \cdot \frac{\sin \gamma}{\sin(\varphi + \gamma)},$$
$$AN = d \sin \varphi \cdot \frac{\sin \beta}{\sin(\pi — \varphi + \beta)} = d \sin \varphi \cdot \frac{\sin\beta}{\sin(\varphi — \beta)},$$
тому величина
$$\frac{1}{AM} + \frac{1}{AN} = \frac{1}{d} \left(\frac{\sin(\varphi + \gamma)}{\sin\varphi\sin\gamma} + \frac{\sin(\varphi-\beta)}{\sin\varphi\sin\beta} \right) = \\ \frac{1}{d}\left(\cot\gamma+\cot\varphi+\cot\beta — \cot\varphi \right) = \frac{1}{d} \left(\cot\gamma + \cot\beta \right)$$
дійсно не залежить від $\varphi$.

Мал. 1

Ще один спосіб, замість тригонометрії, використовує теорему Птолемея. За властивісттю бісектриси маємо:
$$\frac{AB — x}{x} = \frac{BK}{AK},$$
або
$$\frac{AB}{x} = 1 + \frac{BK}{AK}. \;\;\;(1)$$
Аналогічно
$$\frac{AC}{y} = 1 + \frac{CK}{AK}.\;\;\;(2)$$
За теоремою Птолемея $BK \cdot AC + CK \cdot AB = AK \cdot BC$. Отже,
$$\frac{BK}{AK}\cdot AC + \frac{CK}{AK} \cdot AB = BC.$$
З допомогою цієї рівності отримаємо з (1) і (2) твердження, що доводиться, про те, що $1/x + 1/y$ постійна.

Залишається пояснити, що фіксована точка $Q$, через яку проходять усі прямі $MN$, дійсно центр вписаного кола.

Це можна зробити, наприклад, розглянувши одне спеціальне положення точки $K$, коли вона знаходиться в середині дуги $BC$; тоді
$$BM/MA = BK/KA = CK/KA = CN/NA \;\;\;(3)$$
(так що $MN$ паралельна $BC$). Нехай $P$ — точка перетину $AK$ зі стороною $BC$. З подоби трикутників $BKA$ і $PKB$ (вони мають спільний кут $K$ і рівні кути, які опираються на рівні дуги $KC$ і $KB$) відношення (3) дорівнює:
$$BK/KA = BP/AB = PQ/QA,$$
де $Q$ — центр вписаного кола трикутника.

Але це можна обчислити і без допомоги обчислень. Помітимо, що коли точка $K$ наближається до $B$, то $M$ також наближається до $B$, так що граничним положенням прямої $MN$ буде бісектриса кута $B$ (так само, коли $K$ наближається до $C$, граничним положенням $MN$ буде бісектриса кута $C$). Ці «граничні» прямі, звичайно, теж проходять через точку $Q$; тим самим $Q$ — точка перетину бісектрис трикутника $ABC$.

Мал. 2

Інший роз’язок задачі М1401 можна отримати, спираючись на наступну чудову теорему Паскаля: точки перетину трьох пар протилежних сторін вписаного шестикутника лежать на одній пряій1. Щоб отримати цей шестикутник $ABDKEC$, достатньо продовжити бісектриси до перетину з колом у точках $D$ і $E$ (вони ділять відповідні дуги навпіл — див. мал. 2); тоді $M,$ $N,$ $Q$ — точки перетину його сторін $AB$ і $EK$, $DK$ і $CA$, $BD$ і $EC$.

В. Акопян, Н. Васильєв, В. Дубровський, В. Сендеров

1Див. статтю Н. Васильєва «Гексаграми Паскаля і кубічні криві» в «Кванті» №8 від 1987 р.

M1268. Про доведення формули площі трикутника

Задача M1268 із журналу «Квант» (1991 р. №1)

Умова

Всередині трикутника $ABC$ взято довільну точку $X$. Прямі $AX,$ $BX,$ $CX$ перетинають сторони $BC,$ $CA$ і $AB$ в точках $A_1,$ $B_1,$ $C_1.$ Нехай $AB_1 \cdot AC_1 \cdot BC_1 \cdot BA_1 \cdot CA_1 \cdot CB_1 = \Pi.$ Доведіть, що площа $S$ трикутника $A_1B_1C_1$ дорівнює $S=\frac{\sqrt{\Pi}}{2R}$, де $R$ — радіус описаного навколо трикутника $ABC$ кола.

Розв’язання

Нехай точки $C_1$ $A_1$ і $B_1$ ділять сторони $c= AB,$ $a= BC$ і $b= CA$ відповідно на відрізки $p$ і $u,$ $q$ і $v,$ $r$ і $w$ (мал. 1).

Малюнок 1

Оскільки площа трикунтика з даним кутом пропорційна добутку сторін, що утворюють цей кут, площа $S$ блакитного трикутника дорівнює площі всього трикутника $S_{ABC},$ помноженого на коефіцієнт $$1-\frac{qu}{ca} — \frac{rv}{bc} — \frac{pw}{ab} = \frac{abc-bqu-arv-cpw}{abc}.$$

Підставивши замість $a, b, c$ суми $p+u, q+v, r+w$ і згадавши відому формулу $S_{ABC} = \frac{abc}{4R},$ ми отримаємо гарну формулу площі блакитного трикутника $$S=\frac{pqr+uvw}{4R},$$ але вона відрізняється від тієї, яку потрібно було довести. Тепер скористаємось теомерою Чеви , згідно з якою при будь-якому виборі точки $X$ всередині трикутника $ABC$ виконується рівність $$pqr=uvw. (*)$$

Із рівності $(*)$ і $Pi=pqruvw$ слідує, що $$Pi=\frac{(pqr+uvw)^2}{4},$$ а значить, що і потрібна формула для $S.$

Для доведення формули $(*)$ можна також використати площі. Відношення площ трикутників $AXB$ і $CXB$ зі спільною основою $XB$ дорівнює відношенню їх висот, тобто $\frac{w}{r}$ (мал. 2). Перемножуючи три таких відношення, отримаємо $$\frac{p}{u}\cdot\frac{q}{v}\cdot\frac{r}{w}=\frac{S_{AXC}}{S_{CXA}}\cdot\frac{S_{CXA}}{S_{AXB}}\cdot\frac{S_{AXB}}{S_{BXC}}=1.$$
Малюнок 2 (Теорема Чеви)

Н.Васильєв, Н.Просолов